Після стягнення суми заборгованості за Кредитним договором або після звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) Кредитний договір діє і повинен виконуватися сторонами. Банк, подаючи позовну заяву про стягнення заборгованості по кредиту, найчастіше, не вимагає його розірвання і не поспішає з продажем предмета іпотеки (застави), щоб зменшити кредитний борг Позичальника. Банк продовжує нараховувати Позичальнику відсотки (вони ж доходи Банку), а також штраф і пеню у разі неотримання своїх доходів. Згідно з чинним законодавством, такий договір є чинним, а дії Банку є абсолютно правомірними і законними. Виходом із такої ситуації, з метою припинення нарахування відсотків, штрафу, пені, є розірвання кредитного договору.

В цьому випадку, крім суми, визнаної за рішенням суду, більше Банку Позичальник нічого не буде винен.  Оптимальна міра в боротьбі за інтереси Позичальника - стаття 652 Цивільного кодексу України. Вона гласить, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні кредитного договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або про його розірвання, договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони у разі наявності одночасно таких умов:

1. У момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;  Стосовно до кредитних правовідносин (особливо за кредитами виданими у валюті) можна сказати, що при укладенні договору позичальник не міг навіть припустити про офіційний курс долара США по відношенню до гривні може зрости від 5,05 грн. за 100 $ до 8,05 грн до 100 $. До того ж при укладенні договору, напевно, Позичальник сподівався на стабільну ситуацію на валютному ринку і на положення ст. 6 Закону України «Про Національний банк України», згідно якого основною його функцією є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Додатковим доказом сущетвенного зміни обставин в суді будуть також бути звільнення Позичальника з попереднього місця роботи, пониження в посаді, зменшення доходів, стягнення з нього аліментів, тривала хвороба - для Позичальників-громадян. Для Позичальників - корпоративних клієнтів і малого бізнесу - додатковими підставами може бути експертний висновок тогово-промислової палати, письмову відмову Банку про реструктуризацію кредиту, невиконання Банком умов кредитного договору.

2. Зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій своїй турботі та обачності, які від неї вимагалися. При укладення договору Позичальник не міг усунути виникнення світового фінансовий кризи при всій своїй обачності. Який є офіційно достовірним фактом, наявність якого підтверджується існуванням: Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи» N 1533-VI від 23.06.2009р.; Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", Законопроекту № 4654 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо тимчасового накладення обмежень на деякі операції в сфері іпотечних та заставних відносин з метою мінімізації наслідків світової фінансової кризи". При всій своїй обачності Позичальник ніяк не міг запобігти негативний вплив фінансової світової кризи.

3. Виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів і позбавило б зацікавлену сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; Зміна обставин вносить істотний дисбаланс у договірні відносини між Позичальником і Банком. До того ж при укладенні кредитного договору вартість майна, яке було забезпеченням кредиту складала в 2 рази більше її вартості на даний момент. До того ж дана вартість визначалася за угодою обох сторін на момент укладення Договору.

4. Із змісту договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У випадку, якщо в Кредитному договорі відсутня така умова або Позичальник не підписав запропоновану Банком Додаткову угоду такого змісту - можна сміливо йти до суду з позовом про розірвання кредитного договору. Важливо, що у разі розірвання Кредитного договору не тільки припиняються нараховуватись відсотки (а також штрафи і пеня), але і припиняються всі зобов'язання, що випливають з Кредитного договору, в тому числі Договір іпотеки, Договір поруки - припиняють свою дію.  Знімається заборона на предмет іпотеки (застави) і Позичальник може вільно і на свій розсуд розпоряджатися своєю власністю. Будь-яка вимога Банку до поручителів буде неправомірною. 

Однак, суму, присуджену Банку за рішенням суду, Позичальник, все-таки, повернути повинен. Але як? Це інше питання! 

По-перше, самий вигідний для позичальника варіант - розстрочка (відстрочення) виконання рішення суду. Цивільне процесуальне законодавство передбачає відстрочку або розстрочку виконання рішення суду при нагоді наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі), а також інші обставини, які будуть з'являтися для суду обгрунтуванням утруднення виконання рішення суду.  Тому щоб скористатися даною нормою права потрібно довести суду обставини, які є перешкодою для виконання його рішення і подбати про їх наявність. Утакому випадку, суд може присудити сплату фіксованої суми грошових коштів у розстрочку пропорційно на певний період часу. При цьому Банк має право вимагати від Позичальника тільки присуджену суму і лише в порядку встановленому рішенням суду.

По-друге, у випадку відсутності відстрочки (розстрочки), сума заборгованості стягується з Позичальника в загальному порядку Державною виконавчою службою. Позичальник самостійно контролює процес реалізації свого майна. Якщо договір розірвано, Банк уже не є іпотекодержателем (заставоутримувачем), а Позичальник  погашає безпосередньо тіло кредиту, а не відсотки по кредиту. Якщо в позовній заяві Банку до Позичальника відсутня вимога про розірвання договору, то про це слід потурбуватися Позичальнику, подавши в судове засідання зустрічний позов до Банку з такою вимогою.  Як правило, у Позичальника немає інших, більш об'єктивних підстав для заперечення позову Банку.

Наявність судових рішень про розірвання кредитних договорів на користь Позичальників підтверджує судова практика. Борітеся та поборете!